Місце артикля в реченні
Артиклі англійської мови походять від знаменних частин мови і зберегли в тій чи іншій мірі їх значення. Артиклі не змінюються по особам, які не мають відмін, але частково можуть відображати чисельність предметів.
В англійській мові є два артикля: неозначений і означений. Так само часто можна почути таке поняття як “нульовий” артикль – тобто його обов’язкова відсутність.
Артикль входить в групу іменника і є його прямою характеристикою. Він ніколи не буде використовуватися з іншими частинами мови самостійно:
- Have you got a car? – I have a red car./ Неприпустимо буде відповісти: I have a red.
Існує безліч приватних випадків вживання артиклів – питання артикля з географічними назвами, власними іменами, займенниками місця та інше. Особливо яскраво це спостерігається в правилах використання означеного артикля.
Місце артикля в в будові речення
Артикль (означений і неозначений) не є самостійною частиною мови і практично завжди існують в зв’язці з іменниками. Винятки становлять випадки, коли перед іменником стоїть конкретний числівник, вказівний або особовий займенник:
- one book – a book
- three boys – the boys
- that chair – the chair
- my brother – a brother
В інших випадках артикль ставиться безпосередньо перед іменником або групою іменника, які він визначає. Іншими словами артикль і іменник утворюють рамкову конструкцію, всередині якої знаходяться всі визначення до іменника:
Артикль – Іменник
- a jacket
- the window
Артикль – прикметник / прикметники – іменник
- a new beautiful green warm jacket
- the old and broken windows
Винятки становлять слова all / both і what / such / quite (часто в окличних реченнях):
- Do I have to read all the books? – Мені необхідно прочитати всі ці книги?
- What a lovely day. – Який чарівний день!
- It’s quite a mess here. – Тут все у великому безладді.
Next: Нульовий артикль
