Англійський алфавіт

Англійський алфавіт – це упорядкований набір букв, які дозволяють передавати на письмі звуки англійської мови. Англійський алфавіт коротше українського на 7 букв і складається з 26 символів, але при цьому (за рахунок різних комбінацій) може передавати аж 44 звуку (на 2 більше, ніж у нас).

Історія англійського алфавіту

Писемність на англійській мові з’явилася приблизно з V століття н. е. для запису використовувалися англо-саксонські руни, збереглося лише кілька невеликих фрагментів записів того часу. Заміна рун на латинські літери почалася з VII століття з приходом християнських місіонерів. У 1011 року монах бенедиктинського абатства на ім’я Бёртферт (Byrhtferð) використовував англійський алфавіт, що складався з 23 символів латинського алфавіту (без «J», «U» і «W»), доповнених амперсандом, чотирьма літерами, заснованими на англо-саксонських рунах: «ȝ» (yoȝ, йоуг), Вуньо ( «w»), Торн (звук [th]), «Ð» і лігатурою «Æ». Його варіант виглядав так:

A B C D E F G H I K L M N O P Q R S T V X Y Z & Ȝ Ƿ Þ Ð Æ

У XVI столітті були запропоновані літери «U» і «J», як похідні від «V» і «I», отримала статус окремої літери «W» ( «VV»). Лігатури «æ» і «œ» можуть використовуватися в деяких словах грецького і латинського походження, таких, як «encyclopædia» – енциклопедія, проте в зв’язку з технічними обмеженнями клавіатур і друкованих пристроїв вони часто замінюються на відповідно «ae» і «oe».


Next: Побудова англійських речень

Опубліковано © Just English

1 коментар

Залишити відповідь